Мідний чи алюмінієвий кабель: вічна дуель металів у вашій стіні

Старше покоління добре пам'ятає, що в усіх «хрущовках» та «брежнєвках» проводка була виключно алюмінієвою. Це було зумовлено тотальною економією в масштабах величезної країни: мідь була стратегічним ресурсом для військової промисловості та трансформаторів, а в квартири йшло те, що дешевше. І ця система працювала. Чому ж зараз електрики крутять носом і категорично відмовляються ставити алюміній у квартирах?

Відповідь проста: змінилося наше життя. У 70-х роках пікове навантаження на квартиру складалося з телевізора, холодильника «Дніпро» та люстри на три ріжки. Сучасна квартира - це енергетичний монстр, де одночасно можуть працювати бойлер, пральна машина, кондиціонер, електрочайник та потужний ігровий комп'ютер. Старі норми просто не розраховані на такі струми.

Фізика протистояння: провідність та розмір

Головна характеристика будь-якого провідника - це його здатність пропускати струм з мінімальним опором. Тут мідь виступає беззаперечним чемпіоном. Її питомий опір приблизно в 1,7 рази менший, ніж у алюмінію. Якщо перекласти це на просту мову, то мідний дріт товщиною з сірник пропускає стільки ж струму, скільки алюмінієвий товщиною з олівець, і при цьому не нагрівається.

Для домашнього монтажу це критично важливо. Уявіть, що вам потрібно вмонтувати в стіну кабель для потужної електроплити. Якщо це мідь, вам вистачить акуратного кабелю перерізом 4 мм². Якщо ви вирішите зекономити і взяти алюміній, вам доведеться шукати провід перерізом не менше 6, а краще 10 мм², щоб забезпечити ту саму пропускну здатність. Це тягне за собою глибші стінні канави, товстіші гофри і далі, по списку.

Прихована загроза: "пластилін" у контактах

Проте провідність - це не єдина і навіть не головна проблема алюмінію. Його справжній «гріх» - це аморфність, або, як кажуть інженери, плинність металу. Алюміній - м'який матеріал. Згадайте, як легко гнуться алюмінієві ложки. Те саме відбувається і в електричному щитку.

Коли ви затискаєте алюмінієвий дріт гвинтом в автоматі або розетці, він надійно фіксується. Але з часом під дією циклів «нагрів-охолодження» (включили чайник - провід нагрівся і розширився, виключили - охолов і стиснувся) алюміній починає «витікати» з-під гвинта, наче пластилін. Контакт слабшає. Слабкий контакт починає іскрити і грітися ще сильніше, що призводить до ще більшої деформації. Це замкнене коло часто закінчується обвугленою розеткою або, що гірше, пожежею. 

Хімія зради: окислення і ламкість

Ще один нюанс, який робить мідь фаворитом, - це поведінка при окисленні. Будь-який метал при контакті з повітрям окислюється. Мідь вкривається темною патиною, але цей оксид все одно проводить струм, хоч і трохи гірше. Алюміній же поводиться підступно: він миттєво вкривається тонкою білою плівкою оксиду, яка є чудовим діелектриком (ізолятором). Тобто, на поверхні дроту утворюється шар, який не пропускає струм, що призводить до перегріву в місцях з'єднань.

Де алюміній - король?

Читаючи це, можна подумати, що алюміній - це абсолютне зло і його треба заборонити. Але це не так. У алюмінію є одна колосальна перевага - вага і ціна. Він утричі легший за мідь і в кілька разів дешевший.

Саме тому алюміній незамінний у "великій енергетиці" і на вулиці. Подивіться на лінії електропередач (ЛЕП), що тягнуться вздовж доріг. Всі вони алюмінієві. Якби вони були мідними, нам довелося б ставити стовпи через кожні 10 метрів, бо вага дротів просто повалила б опори.

Смертельний номер: з'єднання міді та алюмінію

Найбільша помилка, якої припускаються домашні майстри при частковому ремонті проводки, - це пряме скручування мідного та алюмінієвого дротів. Цього робити категорично не можна!

Коли мідь і алюміній торкаються одне одного, особливо за наявності вологи (яка завжди є у повітрі), утворюється гальванічна пара. Це, по суті, маленька батарейка. Починається електрохімічна реакція, в результаті якої алюміній активно руйнується, перетворюючись на порошок. Контакт зникає, починається іскріння, нагрів і пожежа.

Якщо вам життєво необхідно з'єднати ці два метали, забудьте про "скрутки" та ізоляційну стрічку. Потрібно використовувати спеціальні перехідники:

• Клемники Wago з пастою: всередині них є спеціальне мастило, яке запобігає окисленню алюмінію, а конструкція виключає прямий контакт металів.
• Гвинтові колодки: метали притискаються не одне до одного, а через сталеву пластину чи шайбу.
• Спеціальні гільзи та стискачі ("горіхи"): для вуличних з'єднань.

Отже, резюмуючи всі технічні нюанси, можна вивести просту формулу ідеальної електрифікації, яка збереже ваші гроші і нерви.

Всередині квартири або будинку - тільки мідь. Це не обговорюється. Сучасні правила (ПУЕ) фактично забороняють використовувати алюмінієвий провід перерізом менше 16 мм² у житлових приміщеннях. Мідь - це ваша безпека, довговічність розеток і спокійний сон без страху пожежі. Економія на внутрішній проводці - це економія на власній безпеці.

Ввідний кабель з вулиці - алюміній. Якщо вам потрібно протягнути лінію від стовпа до будинку довжиною 30-50 метрів, сміливо беріть алюмінієвий СІП. Він дешевий, легкий і надійний у вуличних умовах. Але пам'ятайте: заводити алюміній безпосередньо в автомати щитка треба обережно, регулярно підтягуючи контакти, або ж переходити на мідь перед вводом у дім через спеціальні гільзи.

Вибір кабелю - це фундамент вашого енергетичного комфорту. Мідь - це інвестиція в надійність, алюміній - це розумний інструмент для магістралей. Використовуйте кожен метал там, де він працює найкраще, і ваша електромережа служитиме вірою і правдою не одному поколінню.

Виберіть потрібну категорію товарів, клікнувши на зображення під статтею.

Кабель, провід

Термозбіжна трубка

Кабельна арматура

Клеми з'єднувальні та розподільчі